Коли уп’ється літечко красою,
Й дістане жайвір сонечка крилом,
Згори його поллється диво-соло
Понад полями і моїм селом.
Той спів пташини сколихне діброву,
Напоїть ніжним трепетом жита,
Освятить душу вірою й любов’ю
І здастя мені, та я і не та.
Я теж розправлю вільні свої крила,
Щоб пісню ту над світом пронести,
Щоби вона висоти підкорила,
Злітала вище, ніж святі хрести.
Ту пісню доточу своїм сопрано
І розпочнем із жайвором дует,
Який загоїть віковічні рани,
Що здатен лікувати лиш поет.
27.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800998
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.07.2018
автор: Ганна Верес