Богу серця мого
Христу-Слову
і Богоматері Марії
з трепетом
присвячується
Мигаю
великом
дуби і сосни —
велич
може
півсвітло
проника
крізь велик
Ти роздягав
викочував —
мене —
із ліні
Ти
рухав! —
світло й
тіні
і — півсвітло
і — півтіні
В тій царині
де
роздягнулись
клени
небесне світло
проїжджа
крізь
мене
Боже,
мабуть
мене
полюбить
все
як зв’яне
Христа полюбить
і я
тоді
і тінь
не кину
мене не стане
24.10.2017,
ліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801078
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович