Вишивала мати плідно і старанно
Рушничок барвистий у далеку путь:
"Доню,моя доню,сонце моє ясне!
Батьківську хатину ,ти ж бо не забудь...
Буде тобі важко-ти ж бо не цурайся,
Мамину пораду ,наче дар, прийми,
Задивись у ясні очі свого тата,
І лети,мов сокіл,у нові світи.."
Доня посміхнулась,глянула на маму,
Обережно витерла із очей сльозу:
"Буде мені важко,буде мені тяжко,
Буду пам'ятати я твої слова-
"Доню,моя,доню,сизокрила пташко,
Мама завжди поряд,радісна й сумна..."
Приїжджа дівчина дуже рідко в гості,
Батьківська хатина геть уже не та,
Час летить невпинно,посивіла мати ,
На очах у неї срібная сльоза...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801079
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2018
автор: Анна Ліпленко