[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
Поч. 20 сек.
Вдалині на глибокому озері,
Де дзеркальна і чиста вода,
Тут чарівна сніжно- біла лілія,
Яскравим цвітом розцвіла.
І це прекрасне біле латаття,
Символ непорочності та краси.
Розкривається коли зійде сонце
З бутонів, що випливають з води.
Лілія, казкова моя білосніжна квітко,
Серцевина твоя яскраво жовто- золота.
Такою стала із великого жалю Німфа,
Бо підкорити серце Геракла вона не змогла.
З малими ельфами, тепер, подружилась ти
І поєднала назавжди вас доля одна.
І разом будете жити довго- довго ви,
Поки в лісових озерах буде чиста вода.
Лілія, подруго цариці троянди,
Добра принцеса, білосніжна,чарівна.
Виринаєш з води ти рано - вранці,
І сонце ранкове пелюстки тобі розкрива...
По споришовій стежині біля озера
Я ранком на роботу завжди іду
І пелюстками махає мені лілія,
А я у відповідь їй рукою махну.
Лілія, казкова моя білосніжна квітка,
Серцевина твоя яскраво жовто- золота.
Такою стала із великого жалю Німфа,
Бо підкорити серце Геракла вона не змогла..
А навкруги зелені трави в росі,
І з лісу пташині співи долітають
Видніються білі лілії вдалині,
Біля них лебедині пари кружляють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801119
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2018
автор: dashavsky