І прапори, і сонце, і молИтви,
І Володимир вічний над Дніпром,
А Київ грав, немов орган величний,
Сіяв у Космос банями церков.
І вулиці живі текли-гучали,
Вливаючись в Софіївський майдан,
Де на дибИ коня зірвав зухвало,
Нас про Москву попереджав Богдан.
І говорили дзвони, дзвони, дзвони,
Й молилися просвітлені серця,
Кому Любові вищої закони
Дано пізнать - від Сина і Отця.
Ще хтось співав "Червоную калину",
Котились сльози світлі по щоці...
Тут рідна мова, церква, Україна -
Від витоків найглибших - від Русі.
Молилось, певно, й сонце в небі синім
В злото-блакитній ризі - над Дніпром,
І зирив Космос янголів очима
Вниз, на людський озвучений огром...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801164
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)