Хто не розкуштував любові смак,
Йде за смаками грошей, влади, сексу,
Аби компенсувати щастя брак.
Та в дійсності це все не має сенсу.
Бо чорної діри в серцях у них
Не закидати штучними речами,
Якщо природний зміст — любов — з них зник.
І тих смаків стають вони рабами.
В них є мільярди — та їм мало це.
Є влада — вони хочуть абсолютну.
І потребує злочинів це все.
І розвивається нелюдськість люта.
Їх жадність, невдоволеність росте.
Вони навколо себе все руйнують
Заради хибних тих речей. Ось те,
Що ті смаки людині пропонують.
Та без смаку життя не є життям,
Бо без смаку життя — пусте й нещасне.
Людина потребує почуття
Блаженства й щастя в серці повсякчасно,
Смаку любові, доброти смаку.
Як їх нема — їх треба зажадати
І йогу собі вибрати таку,
Що їх у серці здатна розвивати.
Моєї практики чудовий плід —
Любов, що мій характер поміняла
І погляд мій на це життя і світ
На справжній рівень мудрості підняла.
І я живу в безмежній повноті,
У безкорисливості та свободі
І маю стільки щастя у житті,
Його існує скільки у природі.
[i]18.04.2018, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801178
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Петро Рух