* * *
Господу Ісусу Христу
і Пренепорочній присвячується
Христе! Твій Дух
Мені крила торкає?
Й що явим?
Що в людях
ніхто ще не знає!
І що із людей
ось ніхто ще не знає?
А думайте серцем! —
того
що на світі й немає…
Та що! —
може й в небі нема,
і в небі морока…
От так —
без одного либонь —
50 творчих років!!
Хто хтів буть пророком?
Та крий бас! — що жоден
нівроку.
І ходиш, і небо задумано
ходить.
І піну край плеса — тут Бог так красиво —
находить…
Свободи! — і край і безодня
втопитись?
згоріти?
чи жінка вода?
вогонь чоловік? —
буде пара!..
Лети, дитинча-душе,
яко лебідонька в хмари!
І чарку із Богом—
здолать аби чари!
І хмари! — і хмари!!
Тільки що ж? а нікого.
Свобода в Бог-Слові…
Ти ж пелькнув: свободи!..
Дрижіте, народи!
краплина… є в серці свободи…
й дрес-коди
Лети, дитинча,
в білі-білії хмари,
Бог — свят!
Розшири всім харі
цілунку святині
Ти хочеш, щоб — дар…
то з ударом!
Дрижіть, сірі, хмари!
Як спустить Паламу
і спуститься св. Палама —
що ж станеться з
вами!!
Поламані!
Вам — до Матері? мами?
Любов є пророк?
Цунамі
свободи
аби доплисти
погоди
нагоди
50 так ось літ
як сліпих у нашесті!
й любов моя
в жесті…
М’яка
Розрішальна…
Нарешті!
12.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801215
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович