А Бог один… на всіх… на всіх Його хватає,
Хоч люди Лику сотні образів знайшли.
Хтось учить Біблію, а хтось Коран читає,
Господь приймає тих, які до Нього йшли.
Безкрайнє море є імен Господніх,
Безмежна сила в кожному з імен,
Бо від Адама-Єви й до сьогодні
У кожній вірі тисячі знамен.
А Бог один… а Богові байдуже,
Якою мовою молитву промовля
Душа, що Богові сумлінно служить,
І тим, хто просить, плечі підставля.
Що зміниться, якщо назвати батька
Отець чи дед, чи фатер, чи татусь?
Чи стане іншою від того хата,
Чи я від того рідної душі зречусь?
А Бог один… та я, коли молюся,
На рідній мові говорю слова,
На рідній мові в потаємнім зізнаюся,
Сльозами душу від гріху вмива.
Бо ж Бог один… Хоч як його не ділять,
До влади Божої багато хто з нас лас.
Хто Бога ділить, чи самі хоч вірять?
Всі ті, що вчать, як тре молитись нас???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2018
автор: Волинянка