Різнобарвними нитками,
Вишивала рушники.
І влягалися стібками,
Поля ніжнії квітки.
Соняхи жовтоголові
І калина у вінку.
Вишивала у любові,
Долю клала рушнику.
Він - мов символ України,
Він - неначе оберіг.
В ньому бачу небо синє,
Безліч вишитих доріг.
Ось веселка засвітилась,
А ось крапельки дощу.
В рушникові дивна сила,
В серце я її впущу.
Збережу рушник напам'ять,
Дітям силу передам.
Передасться поколінням
І онукам й правнукам..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801351
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)