Святому великому Серафиму Саровському


І  вогнем,  що  в  словах,
Звучить  правда  жива!  —
І  за  Богом  душа  ожива!..
І  так  вже  є  в  палатах  люди  босі
І  так  їх  тут  огнем  небес  підносить  —
Мов  там  —
Північне  сяйво  —  чу́ма  з  ескімосом!!


А  так  він  бурмотів,  змалів  —  змалів  —
Мов  доштрикнуть  хотів  
Центра  Землі



О  —  Серафим  в  небо  злітав!
Цей  білий  поплавок
З  лісистості  запла́в
Як  він  огню  аж  до  небес
Й  камінь  і  світ  
І  хрест  свій  довіряв!..
Ба  —  виявилось
Світ  весь  довіряв!

Не  говоріть  зараз  —  кря!  кря!

28.09.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801400
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.07.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович