Стомилась нічка, літня, темнокрила,
Давно кінець поклавши балачкам,
Усе живе коротким сном зморила,
Згубила лік у небі зірочкам.
Нарешті сон той проганяє ранок,
(Його збудили перші голоси),
Зірки хутенько в пелену збирає,
Ховає стежку в відблисках роси.
Пливуть легкі над озером тумани
І гублять коси, сиві, поміж трав,
Ранкову тишу впевнено тримають,
Аж поки день укаже шлях вітрам.
Дрімає літо в лузі, на покосі,
П’янить сухого сіна аромат,
Вітри ті заплітають вербам коси,
Лоскочуть воду, ніби жартома.
24.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801483
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2018
автор: Ганна Верес