Повз сотень людей ти, так просто, щодня ідеш,
На мало кого з них звертаєш свою увагу.
Не за́вжди вдається триматися звичних меж,
Коли на неправедне раптом відчуєш спрагу.
Отак живемо, на своїх помилках вчимось,
Хоч знаємо — краще було б на чужих навчатись.
Напевно уміє так жити з нас точно хтось,
На жаль не з таких я та... все врешті може статись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801493
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2018
автор: Патара