Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
У кожнім місті чи селі на часі
збирає підло щедру дань вона.
На Сході гинуть наші патріоти –
хто любить Україну, свій народ.
Та тих, що манять Неньчині щедроти,
цієї бійні вабить ще й зворот.
Поки народ оплакує героїв,
батьки до трун кладуть своїх дітей,
перевертні до України-Трої
впускають тишком нелюдів-гостей.
Вони під себе площі зачищають,
щоб мати змогу красти ще роки.
Народ байками ловко забавляють,
будують рай для себе на віки.
Попав під жорна ці Музичко-Білий,
не схибив, не здригнувся ниций кат.
Пішов у небуття Лісник немилий,
дуплет отримав в спину вже й Сармат…
Таких десятки й сотні по країні –
одні в СІЗО, а інші в бур’яні…
За те що слугували Батьківщині –
загинули в запеклій тій борні.
Так хто ж веде, за що і проти кого
чотири роки підлу цю війну?
Якщо та нечисть не боїться й Бога,
із чого треба ладить їй труну?!
Ще довго будем думати-гадати,
коли настане справедливий день?
Згадай усе як будеш опускати
за президента в урну бюлетень!
01.08.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801565
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.08.2018
автор: Олександр Мачула