Слово – це куля, що б’є наповал,
Змінює гени в клітинах і плани,
Танець, що просить гостинно на бал,
Ліки, які зарубцьовують рани.
Слово – це дух, що до бою зове,
Смілість зі страху й вагання збирає,
Смуток із серця із коренем рве,
Струни душі безконтактно торкає.
Звуки всього лиш. А мають ефект,
Ходять назирці, над долею виснуть,
Тягнуть у прірву і кличуть у лет.
Спершу, ніж в світ їх пустити, помисли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)