ВІРШ-ПРИСВЯТА УЧАСНИКУ АТО, БІЙЦЮ
24 БРИГАДИ БІЛОМУ РОМАНУ
Він раптово помер… А чи справді раптово?
Не вмирають ті раптом, хто бував на війні.
Там він вижив… А тут умирав поступово,
Бо далися взнаки дні і ночі страшні.
Не один раз дивився смерті в очі він сміло,
Та від друзів її відганяв, як лиш міг.
І тремтіло, і плакало серце, щеміло,
Коли кров побратимів стікала на сніг.
Він здригавсь, як тоді, – не забув свисту куль,
Хоч, здавалось, як танк, був міцний та сталевий.
І з надією тішився довгим співом зозуль,
Хоч частенько чомусь чувся запах свинцевий.
Серце, любляче серце…Не тліло – горіло,
Обіймаючи світ, віддавало тепло.
Плаче небо, і сонце на нім спохмурніло.
Уклонилось Людині у скорботі село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801597
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.08.2018
автор: Галина Брич