Такому мене не навчали...
Як крешуть віки,
Неначе об кремінь кресало,
Одвічні зірки,
Що падають зоряним пилом-
Сторіччя за мить.
...із каменю Прото-могила
Велично стоїть
І вловлює пісню одвічну
Надірваних струн,
Мережена змістом рунічним.
Я таїни рун
Відлунням зірково- космічним
У серце зберу.
...і Сили земної магічність
Дзвенить по вітрУ...
Такому тебе не навчали
Богиня... І Бог...
Прочанами, знявши сандалі,
Босоніж, удвох
На камені твердо ступили
Закляття творить,
У себе вбираючи сили
Пройдешніх століть.
Босоніж... Не чутиме кроків
Каміння, що спить.
Нам, утаємниченим, вроки
Потрібно робить
На щастя, на рід і на долю,
На захист землі...
Для цього сюди ми з тобою
ІЗ МИРОМ ПРИЙШЛИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118080109069
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2018
автор: Серго Сокольник