Двором ішов собі незграба,
На землю кидав тіні пліт,
Сміялась рубенсівська баба,
Й білизну вішала на дріт.
Поважно гелготали гуси,
Душився пихою гиндик,
У кожному незграби русі
Читавсь його маленький вік.
Собака з ланцюга зривався,
Мовляв, я тебе зараз гам!
Незграба йшов і не боявся,
І називався кошеням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801693
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 02.08.2018
автор: rutzt