Бабуся й внучка – це єдине ціле,
Неначе в них на двох одна душа.
Любов така, що розправляє крила,
Вишневим цвітом долю прикраша.
Порозуміння з погляду, з півслова
І непотрібно двічі говорить…
Та довгою буває в них розмова,
Бабуся прагне внученьку навчить..
А менша сяде й слухає уважно,
Черпає мудрість і «мота на вус» ,
Обдумає, і як доросла - зважить,
Утриматись не може від спокус…
Отак живуть, бабуся і онучка,
Дві різні долі, та одна душа.
І діляться новинами на вушко,
Розумна бабця і мале пташа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801733
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.08.2018
автор: Віталій Назарук