Спасибі тобі, доле, за життя!
Спасибі за батьків моїх – родину!
Спасибі, що вмирав і воскресав,
Що в цій землі зарито пуповину!
Спасибі, доле, що крізь всі роки,
Ти не дала мені упасти низько!
Що із твоєї легкої руки,
Я погойдав внучат своїх в колисках.
Прийми від мене доземний уклін,
Що ти подарувала мені слово.
Що захищала із усіх сторін,
Що не дала щось втнути безтолкове.
Спасибі, доле, за мою Волинь,
Що тут родився, що вернувсь додому.
Тут маю друзів, тут родився син,
Який знайшов в своїм дворі підкову.
Спасибі за кохання, що знайшов,
Яке й понині зігріває груди.
Що негаразди всі переборов,
Можливо по житті їх більш не буде.
Спасибі, що ти є в моїм житті,
Що маю дотепер своє лице.
Що зберігаєш серце в доброті,
Спасибі тобі, доленько, за це!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801827
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.08.2018
автор: Віталій Назарук