Осточортіли дзявкоти собачі,
Ой, неприємні ж ви мені, чужі.
Подавитесь слюною злії... бачу,
Бо визріли, з розбою, у жовчі.
В майбутньому расєйської не бачу,
Її паскудну вражу, не терплю.
Свою люблю, з душі, жовтогарячу,
За неї в свого Господа молю.
Потоне язичок ваш у болоті,
У власній захлинеться... у крові.
Бо карти його краплені в колоді,
Від з'яву його місце у рові.
Зруйнує від розбою амплітуда,
Опиниться язик на смітнику.
У Раши ж бо майбутнього не буде,
Нема їй місця в Божім квітнику.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2018
автор: Андрій Л.