[i][b]У Дніпрі вода, як воля,
Хлюпа в очі, в серце…
Може, то вкраїнська доля
Бризка та сміється…
Зараз кине пустувати
Тай покличе: – Гойда!..
…
Хто ти, доле? Ніжна мати?
А чи п’яна хвойда?..
…
Чом же серце не радіє?
Чому очі плачуть?
Віра де? Любов? Надія?
Як не було наче.
Над водою берег голий,
На-дніпровська круча.
Чорним круком – білий голуб,
Горем – неминучість.
І тече сльозинка в горе –
Легко так і звично,
Як тече ріка у море,
А минуще – в вічне.[/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801885
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2018
автор: Владимир Зозуля