Вірне кохання

 
Роздивляюся  в  дзеркалі  зморшки
Й  сивину  у  волоссі  бачу.
Уповільнити  б  час  хоч  на  трошки
Й  повернути  безжурну  вдачу.
Чоловікові  вік  не  вада,
Сила  й  мужність  завжди  у  моді.
Навіть  в  сні  обпікає  зрада,
Тому  й  думати  більше  годі.
Ти  коханий,  а  я  старію.  
Не  така,  як  була  в  юнацтві.  
Вже  стає  не  суттєвою  мрія
В  почуття,    як  у  море,  впасти.
 -  Ти,  кохана,  дивися  в  очі,
Хай  я  дзеркалом  стану  для  тебе,
Бо  милуюсь  тобою  щоночі  ,  
Обнімаю  уранці,  як  вперше.  
І  для  мене  ти  не  змінилась,
Наймилішою,  рідною  стала.  
У  житті,    нече  янгол  ,  з'явилась.
У  полоні  любові  сховала.  
Дарувала  тепло  і  ніжність.
Зберігала  у  домі  світло.
Гартування  вогнем  пройшла  вірність  -
Повертався  з  далекого  світу.
Ти  чекаєш,  як  вірна  пристань,
Через  бурі  до  тебе  лину  
Я  долатиму  будь-яку  відстань,
Бо  ніколи  тебе  не  покину.





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2018
автор: Альона Ус