-Де ти знаходиш сенси?
-Де? - У сумних очах...
Поки та крига скресне,
риб вожу на плечах.
Поки зійдуть тумани,
сонце ковтаю вглиб.
Під животом - океани,
над плавниками - світ.
Очі ж мені ті сняться,
як без сил впаду нич...
Руки, що вгору пнуться.
Голод, що згриз вже ніч...
................................
Люди, що топчуть землю,
вам би маленьких крил,
щоб віддихнув Кит древній,
щоби набрався сил.
Ви ж всі натомість блуду
брили, гріху й страхів
тягнете в свою буду....
Скільки ж на вас китів?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801951
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2018
автор: Мар’я Гафінець