Ірпінський Парнас.
Вже в зеніті голубіло,
Насищало простір.
І сердечко захмеліло,
Звав Ірпінь у гості.
Заглядали квіти в вічі,
Неописний... декор.
Гріли душу дивні свічі,
Сонячно... і легко.
Було любляче приємно,
Стрілись нові друзі.
Щирість сіялась взаємно,
В звичаєвім крузі,
Пісню нашу, дивні вірші,
Несло вдаль... у далеч.
Були ми найщасливіші,
Місто нас єднало.
Позитивом напувало,
Були любо раді.
Краса міста дивувала,
Господар в громаді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2018
автор: Андрій Л.