Ой трудилась наша Леся
безупинно.
Болить тепер голова, ще
хвора спина.
Нема кому погладити
хвору спинку.
Побіжу я до сусіда
на хвилинку.
А в сусіда, через двір,
теж тривога.
Болить, каже, поперек,
хворі ноги.
Леся біжить до Мартина
край села.
В нього проблема із проблем –
й не мала.
Господарство в занедбанім
тут стані
Купа немитої посуди
очі п’яні.
Побрела Леся по вулиці,
аж до кума…
Може кум щось придумає,
нехай дума…
Кум побачив Лесю, каже,
от рахуба!
Почесав потилицю, гладить
собі чуба…
Дав джерельної води. – Кумо,
напийся!
Щоб остила ти, холодною
умийся…
Прісне життя Лесю вже так
задавило.
У сільпо купила вірьовку
ще й мило.
Ще вірьовочку, як слід, не
намотала,
Тут сорока – скрекотуха
мило вкрала…
Ох, ці чоловіки! Обламали
мої крила…
Чи то старість підходить? Чи я
вже не мила?
30.07.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802121
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 06.08.2018
автор: Веселенька Дачниця