У зморщених руках горів ліхтарик,
Ми біля хати розмовляли з дідусем,
У вухо дзеренчав хмільний комарик,
Що прилетів з вечірнім вітерцем.
Розмова в нас була про все на світі:
Про мрії, гори, сонце і птахів,
І хто такий Ван Гог і Нефертіті,
Про шепіт лісу й далечінь шляхів.
Його рука так ніжно притискала
Мою малу долоньку до грудей,
Красу його душі я відчувала,
Немов потрапила у сад із орхідей.
Від сонця очі з часом вигоряли,
І сивина вкривала, наче землю сніг.
Ми разом снідали, вечеряли, гуляли...
Тепер його нема... Пустий поріг...
Тримаю запорошений ліхтарик,
І як колись, я розмовляю з дідусем,
У вухо дзеренчить хмільний комарик,
Що прилетів з вечірнім вітерцем.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802159
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Sukhovilova