…
[b]чорні дзеркала[/b]
я і ти
ми розчиняємось в стукотінні клавіатури
ми розчиняємось у розлитому моніторному світлі
у шифруваннях end to end
ми кидаємо оголені селфі цукербергу
ми продаємо наші геолокації російським спецслужбам
просто тому що ми любимо застрягати в мереживі душ
просто тому що ми любимо застрягати в думках незнайомців
просто тому що мережа між доменами й серверами —
симулякр єдинства людства як суцільної істоти
котру в ґудтріпах зі студєнтом назвали божеством
і я молюсь оголеним селфі в руках цукерберга
я молюсь шифруванню end to end
я з’їдаю цокіт клавіатури й запиваю божою кров’ю:
світлом монітора що розливається нічної кімнатою
я посміхаюсь тобі хоч ти цього й не побачиш
я торкаюсь тебе хоч ти цього й не відчуєш
я опишу це знайомими тобі знаками та словами
і ти згадаєш, як підчас ґудтріпу зі студєнтом,
що усе людство — це одна істота
що довіку грається у сепарацію статями, расами, думками, статусами
та кілометрами
інтернет стирає рамки нашого покоління.
…
[b]вулиця 27[/b]
мене стирають рамки мого покоління
пропаганда анархізму убиває не анархістів просто не усі про це не знають
традиційні сімейні цінності убивають життя просто про це частіше говорять
мене стирають рамки мого покоління
я б сам хотів стерти рамки цього постпокоління й здмухнути ґрафітову стружку з краю стола
дивитись як борються у падінні
андрогінні тіла, кольорові зачіски, татуювання на обличчях
як зчіпляються із масками правих, прапорами перуна й формаціями названими в честь бомб
й губляться у ворсинках червоного совдепівського килима
просто я сам не розумію чому мушу виривати нутрощі задля любові коли не вписуюсь в її правильну політичну координату
де вісь Х й вісь Y складаються в приціл наведений на серце
й вона спускає гачок демонстрацій, бійок, плювків в одне одного
й вона спускає гачок
ти що охуїв
тупа підарастична
тупа консервативна
мразь
вистріли у мене доки для тебе я — гомофоб і праворадикал
пізніше однаково прийдуть праві й зґвалтують моє тіло за проЛГБТешні погляди
пізніше однаково до мене вломиться агресія із ордером проявитись через концептуальну єресь
пізніше однаково мені буде заборонено дихати в людському світі що любить сковувати себе постулатами
а я усе життя на периферії
а я усе життя на барикаді
а я усе життя поміж станцій належу кожній з них так само як і геть ніякій
а вони усе стягують
мене до себе
скидають
до чужих
але
я належу світові
а не вашим система координат.
…
[b]фенікс[/b]
Сплячий Феніксе
о, Сплячий Феніксе
ми зі студєнтом усе так само — твій вірний екіпаж 27
але за роки я змінив своє ставлення до тебе
хоч усе так само прошу,
Сплячий Феніксе
о, Сплячий Феніксе
спали нашу пресвяту надію на гуманістичний лад суспільства
впивайся у голови священників відмерлих епох
і розбивай євангелія від кастанеди, маркса, кроулі, ніцше, бордріяра, керуака, сіда й президента
висмокчи залишки життя із тих хто ними забиває пустоту в душі
аж скрапує кров долівкою голгофи
Сплячий Феніксе
о, Сплячий Феніксе
годуй нас недоїдками метаепохи
ми зблідлі діти минулого
і сьогодні з’їмо усе аби вірити що ти ніколи не прокинешся
стирай своїм вогнем рамки наших душ і повертай
до чистого потоку того що ми зі студєнтом назвали
богом
Сплячий Феніксе
я боюсь тебе
так само як і усі вони
але
Сплячий Феніксе
не жалій нас
хоч тобі й так ніколи
мене не почути.
…
[b]ти і я[/b]
і врешті залишимось ти і я
коли світ горітиме в полум’ї сплячого фенікса
коли ланцюги попередніх століть порвуться й кожна людина
зустрінеться із пустотою
усіх стертих рамок
будь упевнена тримати мою долоню
я так хочу аби ми із тобою
танцювали на розпеченому вугіллі фортепіанних клавіш
я так хочу аби у вогнищі кінцевої людства ти виявилась тією
ти
а я виявився тим
я.
...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802172
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.08.2018
автор: Лажневський