Заглибилась в релігії буття:
Що п’ятниці ходила на вечірню,
Наповнювала втомою життя.
Не дивина, що випадок ставсь дивний.
Стою на панахиді, як завжди.
Отець читає імена померлих,
Кадилом, як годиться, все чадить…
Мене на мить, як хтось із часу вирвав.
Все розумію: в церкві я стою,
Йде панахида, пан-отець проводить,
Пригадую кровну рідню свою,
Хто з них помер – згадати не виходить.
І розумію, на порозі я
Порталу, що усі світи єднає,
Живі для Бога зовсім не тіла,
Однаково, як ті, що тіл не мають.
Злякалася, відчувши таїну,
Бо від цих знань назад нема дороги.
Ще хочеться побігати в саду
Життя земного під терпіння Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802193
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Пісаренчиха