Ці нелюди, пекельні ці скажені пси —
Наш уряд, президент, генпрокурор і Рада —
Злочинства коють, а ти все оце їси,
Ковтаєш мовчки, рабське жалюгідне стадо.
Злочинне панування їх можливим є
Лише через твою на це безмовну згоду.
Тож їхній спільник ти. І місце теж твоє
У пеклі, бо ти також проклятий народом.
Електорат, якому кинути лиш кість —
І він хоч чорта лисого обрати згоден,
Дає відняти в себе все, а потім їсть
Подачки пана і радіє цій нагоді.
Не вправі ти співати український гімн.
І українцем називатись ти не вправі.
А справжній українець є отой грузин,
Що є зразком козацьких честі, волі й слави,
Якого чужаком ти називаєш, псе.
Так, він чужак тобі. Не псячого він роду.
Козацького він роду, нашого, й несе
Він Україні процвітання і свободу.
[i]09.05.2018, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802201
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2018
автор: Петро Рух