***андеграунд***
Темряви очі в люстерці не надто суворі.
Теми ви ночі- потенцій химерні потвори...
Спів менестреля- рука, що веде до спасіння...
Неле! Тебе зачекалася темрява синя!..
Скоро у травах божественна квітка розцвітне.
Ти, Ойленшпігеле, знаєш, що Неле вагітна?
Не переймайся! Чи ти від дитини тікаєш?
(попіл Клааса одвічної помсти чекає?)))
Неле, завжди ти одна, виглядаєш на нього,
"Шпігеля", друга зрадливо-невірного того,
Вічно що мститься, що вік мандруватиме світом...
Правди де діти? Від "шпілю" з"являються діти...
Вийди у темряву синю, зневажена Неле!
ВІтер північний підхопить і до менестреля
Виведе в місячний день... Їх у тебе немає...
Всяке буває. Тебе і вагітну чекають.
Співи вагітної, мов репетиція... Стогін,
Що вивільняє дитя на життєві дороги...
Як без наруги співаєте, двоє-єдині!..
З"їсти удруге ви маєте яблуко нині.
Те, чим уперше Ліліт частувала Адама.
Те, що нарешті дала Менестрелеві Дама
Світла одна. Менестрель полюбляє лямури.
Все почина... А на "шпігеля" глянь! Не придурок?)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118080100006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2018
автор: Серго Сокольник