Вона була заплакана й голодна,
Сиділа знову боса у кімнаті.
Відлунювала крик стіна холодна,
І знову плакали хмарки кудлаті.
Вона сиділа в байковій піжамі,
Серед мільйонів - змучена, одна...
Як хочеться про все сказати мамі,
Та це була лише її війна...
Притисла до щоки хустину рідну,
І град забарабанив по вікну...
Всміхалась тиша хижо і єхидно,
Лиш тільки град не залишав саму.
Ніщо не вічне під гарячим сонцем,
І град скінчився...тиша десь пішла.
У дні важкі Господь був охоронцем,
По краю прірви з Ним вона пройшла!
Вона сиділа в байковій піжамі,
Серед мільйонів - більше не одна,
Всміхалася щаслива в скайпі мамі,
Скінчилася із долею війна!
А час тікав безжалісно й неспинно,
В повітрі закружляв осінній лист...
Та доля посміхнулась їй невинно,
В дарунок принесла життєвий зміст!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802425
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2018
автор: Sukhovilova