чим далі, тим гірші.
хоча ти б сказала,
"знаєш,
ми стали просто інші"
справді, під впливом бігу планет
навіть Л. да Вінчі
припинив зворікання
і почав писати вІрші.
та погодься, що час,
цей невтомний біогодинник,
фарбує довколишнє в сіре
крон-беззупинний
вже не так ріже вухо джаз
не тремтить від емоцій тіло
глянь на мене -- шмат льоду,
та й ти, вибачай, не з ефіру.
підбивання підсумків?
санація серця пазух
любування минулим?
я не Л. фон Захер-Мазох
не перекрутиш у мясо поживний фарш
і с плеча не зітреш дотепний шарж
то може ми кращі?
ти б сказала:
"знаєш,
чим далі, тим менше
ми схожі на звірів в хащі"
ураніє, при всій моїй повазі
я у цьому зовсім не певен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802477
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.08.2018
автор: Аскет