Пролинув ще один тужливий день…
Так ніжно неба сяяла блакить,
Згори світило сонце золоте,
Біленькі поспішали десь хмарки.
Я не люблю самотні вечори
І холоднечу нездійсненних мрій.
Тьмяніють літа пишні кольори,
І довшою стає поволі тінь.
День розчинився в самоті, як сон,
І на душі лишився сум гіркий,
Ліг тягарем на дно і взяв в полон
У пустоті розгублені думки…
Окрасився в рожеве виднокрай,
Вечірня стихла синява небес…
Мені незатишно в цей вечір, знай,
Тому що поблизу нема тебе.
18.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802535
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2018
автор: Martsin Slavo