Я вийшла на балкон з горнятком чаю,
І все навколо знову як завжди:
В повітрі пахне м'ятою... вдихаю...
І в'ють гніздо на дереві дрозди.
А новий день затягує в будденність,
Наношу на обличчя свіжий грим...
Я втратила свою духовну єдність,
Бреду по світу, наче пілігрим...
І по щоці, чомусь, сльоза котилась...
Та вмить з'явились ви, я це відчула.
Сказали "кілька слів" і розчинились.
І я їх в свою душу загорнула.
Візиту я чомусь не здивувалась,
Я ніби знала, що прийдЕ цей день,
І ваших "кілька слів" я дочекаюсь,
І випущу метеликів зі жмень.
В житті моєму ви не випадково,
Та я колись цього не розуміла...
І варта було вам сказати слово,-
Як я, безкрила, знову полетіла!
Слова подяки вам кричу у простір!
Хотілося б ці миті повторити...
Я з радістю чекаю вас у гості!
А поки йду у затінок... творити...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802549
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2018
автор: Sukhovilova