Рука--невидимка запалює зорі,
У небі з’явилася мапа прозора.
В ній долі-життя-- як у новім люстерку--
До миті цієї від самого старту.
Малюються в висі ліси і поля,
Степи неокраї, пустелі, міста,
Синіють в безмежжі моря й океани,
Й там душі людей, що були колись з нами.
Витає у небі любов й підла зрада,
І наша шляхетність, й усі наші вади.
Мільйони запитань й чиїхось їх рішень…
Там шуму немає, а є лише тиша.
Читаю я мапу химерного світу
У місячну ніч при зорянім світлі--
І буду в полоні небесних просторів,
Допоки світити не втомляться зорі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.08.2018
автор: Valentyna_S