У Тебе чудні карі очі,
В них Маріанська глибина,
Загляну в них і знов лоскоче,
Таїна схована близь дна.
Немає в мене батискафа,
Щоб цю здолати глибину.
Боюсь я подумки пірнати,
Бо певно зразу потону.
І вже не випливу ніколи
Із тих чаруючих очей.
А в грудях серце знову коле,
На протязі усіх ночей.
Осінні дні. Глибокі очі
І дивний блиск – незнана суть.
І сон, де очі, що щоночі,
У глибину мене зовуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2018
автор: Віталій Назарук