Це небо, цей зоряний дим,
Планети краса синьовода...
Все названо словом одним,
Це слово, мій друже, - Природа.
Наповнена тиші й громів,
Близька мені сонячна глина:
Найвище створіння Богів
З ім'ям неосяжним - Людина.
Пізнавши і милість, і гнів,
І силу, що в рідному слові,
З усіх животворних вогнів
Вклонюсь одному лиш - Любові.
Іду в світлім сяйві дібров,
Душа ції віри по вінця.
Природа, Людина й Любов -
Моя неподільная Трійця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802931
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.08.2018
автор: Іван Демченко