Скоріш проснітесь братики...чекаю,
Ще скільки можна жити у фальші.
До свого ще повернемося раю,
Для цього мусим взяти ще н.жі.
Стоїть ще синаг.га їх у місті,
І Каган ген над кручами висить.
Від Бога не видать нам благовісті,
Допоки в нас мін.рою смерд.ть.
Хіба є щось України рідніше,
Де не ходи в дорогах перехресть.
Вкраїни воля... матері миліше,
Від волі ж ще миліше наша честь.
Отож Боввана скинемо із кручі,
Пророки ж завіщали і волхви.
Дістали вже «соколики» смерд.чі,
Позбавимось від випл.ддя чуми.
В стражданні дикім визріли молитви,
Не зупинити гидь із пот.йбіч.
Тож будуть гострі дії наче бритви,
Пора зачистить дзябликів скоріш.
Нас не спинити в повені відчаю,
Бурлить в грудях бунтарська кров.
Отруту влиту випито до краю,
Розплати час для них, прийшов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2018
автор: Андрій Л.