Він щодня ходить по вістрю ножа
Тамує спрагу у випадкових калюжах
Бо кожен її погляд – його межа
Скляна стіна, яку знести не дужий
Він щодня ходить по краю карниза
Хапає повітря солодкі згустки
Стає, мов туман, дратівливим і сизим
Коли вона їде у відпустку
Він щодня планує день наступний
Ріже години на великі й малі
Але календар пророчить підступно
Нема ні хвилини, щоб збагнути її
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2018
автор: Ана Захмарна