Він впав утретє під вагою
гріхів, пов'язаних хрестом.
Людині вже не змога встати,
щоб стати , наче на престол
на місце страти.
Та чи оціниться пожертва?
Чи віри золоте зерно
змертвіє на сухім камінні,
розмито зірка в небі змеркне,
і під облудності багно
впаде сумління?
Для чого ж немічні і хворі
одужали з його руки,
лилося в келихи вино,
спинялося бурхливе море,
і повні рибою сітки
тягли рибалки за човном?
Він впав на землю як людина,
святою кров'ю окропив.
І в галасливому сум'ятті
побачив люд останнє диво -
вже Господом переступив
останні кроки до розп'яття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803212
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 15.08.2018
автор: Славомир