Зістригло літо довгі коси,
В них колір - золото ланів
Й складає вечори у стоси.
Мов з жару місяць, очманів,
Гойдає зіроньку з завзяттям,
Ще молодик, ще гострий серп.
Короткий вік отого щастя...
Блукає шепіт серед верб.
Схилили з сумом свої віти,
Під спів замріяних цикад.
Зірки яскраві - неба квіти,
Зриває серпень... зорепад...
Життя - то спалах, диво світу.
Немає часу для жалів.
Чиєсь кохання в коси літу
Упало... в золото ланів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2018
автор: Ірин Ка