/Пам’яті Андрія Кузьменко/
Сумуємо…А, як не сумувати?
На півдорозі зупинив свій хід.
Тебе довічно мають цитувати
Так, ніби твій продовжено політ.
Тебе немає, я у це не вірю!
Я поряд чую слова твого дзвін
Такі, як ти – літають лиш у вирій,
Такі, як ти – долають товщу стін.
Таких, як ти сама іржа боїться.
І слово правди чисте, мов кришталь.
І є в тобі промінчики провидця,
Безсмертна думка – справжня вертикаль!
Не замовкай, наш рупоре епохи,
В серцях, у душах і в ясних умах!
Допоки ще навкруг чортополохи –
Жива Вітчизна в люблячих синах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803420
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.08.2018
автор: Шостацька Людмила