***

і  був  туман,  був  у  туманах  серпень,
ранкові  роси  сивіли,  як  ми.
у  світі  цім  розлук  та  неповернень,
де  вічна  вись  із  вічними  крильми  –  
уже  не  місяць  –  рудуватий  серпик
серед  світань  самісінький-самий…
 
нелегко  йти,  ще  важче  просто  бути,
посеред  воєн,  глуму,  правосудь.
де  не  баладні  вуї  Робін  Гуди
і  не  казкові  замки  все  ж  ростуть.
усе  впереміш  –  люди,  долі,  люди
і  вже  не  ріки  –  дивна  каламуть…

і  вже  немає  ні  межі,  ні  раю,
і  так  столико  помежи  юрби.
хто  має  віру  –  той  не  помирає,
хто  не  боровся  –  певно  не  любив.
відмедувало.  відбуло.  світає.
аби  зійти,  воскреснути  аби…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803742
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2018
автор: Леся Shmigelska