Приїхав художник в село малювать
Етюди, розкішні картини.
З дівчам подружився і гордо вона
За ним не́сла пензлі щоднини.
Дивилась захоплено, як свій мольберт
На ніжки він ставить у полі.
Як змішує фарби, як пензлем веде,
Не бачила це ще ніколи.
А потім дівчатко бродило між трав,
Торкалося маків червоних,
Дивилось, як коник зелений стрибав,
Як пурхав метелик шовковий.
Пройшло тепле літо, художник зібравсь
У місто далеке додому.
На згадку він дівчинці подарував
Про літо картину чудову.
У ній все купалося в сонці й теплі,
Барвиста поляна палала.
Там дівчинка наша всміхалася і
З кульбабки пушинки здувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2018
автор: Володимир Бабієнко