Ти приходиш у сни. А для чого? Скажи! Просто так?
Чи якась є мета у картинок з кутків підсвідомості?
Не тріпоче вже серце, не маю ж любові ознак,
що натхненням стають для роману, поеми чи повісті.
То напевно є звичка - тримати тебе у думках.
Бо пройшло небагато ще часу. Не все ще забула.
Я щаслива тепер. То все діло напевно в роках,
бо не вірю і досі у те, що з тобою відчула.
А цікаво, чи ти все ще згадуєш часом мене,
і чи бачиш у рисах чужих мої посмішку й очі?
То пусте, меланхолія, знаю, із часом мине.
Сподівання. Думки. Безнадійно-наївні. Жіночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2018
автор: Юлія Сніжна