Ще літечко не випило краси
Із полотна липневої природи,
Та житній лан відцвів-відколосивсь,
І посміхались сонечку городи.
Тугі вітрила серпень напина,
Щоб відлетіти у краї далекі.
Димить туманом диво-далина…
Гартують крила молоді лелеки.
Аж ось і серпень з грозовим дощем
Краплинками сріблястими спадає,
Замилувавсь калиновим кущем
І садом із достиглими плодами.
До фінішу вже літо добіга,
Все оглядає непомітним оком:
Чи викошені трави у лугах,
Чи річка ще чистенька і глибока.
Не забува заглянути в поля,
Чи зібрані хліба, колись високі,
Чи почорніла на стерні рілля,
Бо ж за людину має він неспокій.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803839
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.08.2018
автор: Ганна Верес