Лугом мчав вороний кінь,
Та сіделечко на нім,
Вершник випав із сідла,
Шабля гостра помогла.
Неживий упав в траву,
На зелену мураву.
Вдома мати виглядає,
Вірно дівчина чекає.
Відпочить спинився кінь
Та й вернувсь назад мерщій.
-Ти вставай, вставай, козаче,
Дівчинонька твоя плаче
І сльозу втирає ненька,
Вже й посивіла бідненька.
-Ой, не встану, вірний друже,
Ти скачи без мене дужче.
Заспокой ненечку рідну
Та коханую дівчину,
Їм скажи, що я загинув,
Захищаючи Вітчизну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803877
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський