Виший мені, земле, синьо-синьо поле,
Щоб було таке, як небеса.
Щоб легенькі хвилі нагадали море,
А хмарки творили чудеса.
Виший мені, земле, степ, але не маком,
Мак мені нагадує про кров…
Виший полинами, що є добрим знаком,
У зеленім затишку дібров.
Виший серед лісу, солов’їним співом,
Вечорово-зоряну межу.
Щоб вечірні зорі видавались дивом,
Додавали птахам куражу.
Виший мені плесо, прибери зірками,
Хай по ньому лебеді пливуть.
Виший мені пісню – колискову мами,
В кожній вишиванці долі суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803918
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.08.2018
автор: Віталій Назарук