Серед спрагло-зеленого квітня,
Не вагаючись і власноруч,
Ти мені, усміхнувшись привітно,
Простягнула до себе ключ.
Я на тебе дививсь винувато,
Бо узяв би той ключ залюбки,
Та не звик " просто так " відкривати
Не належні мені замки…
Вмить колючою стала ожиною -
Погляд твій мене мало не спік…
Не було ще у мене дружини,
Та у тебе вже був чоловік…
© Володимир Присяжнюк
07.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2018
автор: Володимир Присяжнюк