Кипить в невблаганнім потоці
Вужем завивається ввись
Байдужість в розпусному році...
О світе розкутий, - спинись!
Невже тобі того замало
Що каменем кида в любов
Що жахами спокій зламало
Тривоги посіялись в кров
Пірнають в майбутнє надії
Ховаються всі хто-куди
Бо ж світу жалі-сніговії
Бредуть путівцями імли
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.08.2018
автор: Санчо (В Міхєєв)